ЧОЛОМ ДОЗЕМНИЙ МОÏЙ ЖЕ ТАКИ ЗНАНIЙ



Категории Пантелеймон Кулiш ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал 1 Я знав тебе маленькою, рiзвою, I буде вже тому з пiвсотнi лiт. Ми бачили багацько див з тобою, Ми бачили i взнали добре свiт, Боролись ми не раз, не два з судьбою, I в боротьбi осипався наш цвiт. Од свiту ми прегордого вiдбились. Та в старощах ще краще полюбились. 2 Скажи, коли б вернувсь iзнов той день. Як бачились уперве ми з тобою, Чи знов би ти спiвала тих пiсень, Що по свiтах летять було за мною? Чи знов би ти, зачувши дзень-дзелень, На мурозi лягала головою I слухала музику тих копит, Що до твоïх несли мене ворiт? З О! Знаю, що, коли б єси iз раю, Конця й вiнця усiх земних розлук, Почула, що дорiженьку верстаю До тебе крiзь дими пекельних мук, I серденьком на силах знемагаю, I падає знеможений мiй дух, — Позичила б ти крил у серафима I ринулась к менi свiт за очима. 4 I в морок зла зi свiту чистоти Метнулась би одним одна душею... Перемогла б нечисту силу ти Пречистою потугою своєю — I, в парi, ми в чудованi висоти Знялись би знов понад життя грязею I пiсля всiх тривог i завiрюх Були б один блаженно тихий дух.
ЧОЛОМ ДОЗЕМНИЙ МОÏЙ ЖЕ ТАКИ ЗНАНIЙ